-
Народився в Зінькові на Полтавщині
Микола Зеров народився в багатодітній сім'ї вчителя місцевої двокласної школи Костянтина Іраклійовича Зерова. «Батько вчитель, потім — завідувач міської школи, нарешті — 1905 року — інспектор народних шкіл, мати — з дрібного землевласницького роду Яреськів — з-під Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство» — пише Зеров в автобіографії. (Мати Марія Яківна походила з козацького роду Яреськів з-під Диканьки). -
Period: to
Навчається
в Охтирській гімназії. -
Period: to
Навчається
в Першій Київській гімназії. -
Period: to
Навчається
на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. -
Друк
перших статей у журналі "Світло" та газеті "Рада" -
Period: to
Вчителює
З 1914 року Зерова призначено викладачем «давніх мов» до Златопільської чоловічої гімназії, а з жовтня 1916 року — ще й Златопільської жіночої гімназії. З 1917 року Зеров учителює в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства та викладає латину. У 1918–1920 роках викладає українознавство в Архітектурному інституті, -
Одружується
із Софією Лободою. -
Публікації
«Антології римської поезії» та «Нової української поезії», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті. -
Переїздить
в Баришівку,де працює в місцевій соціально-економічній школі. -
Виступив свідком на процесі СВУ
Становище Миколи Зерова було хитке й непевне. Як і всі українські інтелігенти, він жив під постійною загрозою арешту, в атмосфері погроз і цькування. Самогубство Хвильового в травні 1933 року стало ще однією драмою для Зерова. -
Формування групи неокласиків
До Києва повернулося чимало письменників, що об'єднались у рамках АСПИСу. Серед них вирізнялася літературна група, що її стали називати неокласиками, одним з лідерів якої став Зеров. -
Призначення на посаду
професором української літератури Київського інституту народної освіти. -
Перша збірка
під назвою "Камена" виходить у світ. Зерова, До якої, також, було включено й перекладний розділ. Автор скромно виправдовував це перед сучасниками потребою розробляти мову і стиль, удосконалювати техніку й синтаксичну гнучкість української поезії, називаючи свої сонети «сухарями» на розкішному бенкеті поетичної фантазії. -
Period: to
Бере участь в літературній дискусії
Програма М. Зерова вимагала усвідомлення, осмислення й засвоєння багатств української національної традиції, адже це дасть змогу тверезо й реально оцінити багатьох сучасних літературних авторитетів, перенести на український ґрунт найкращі твори європейської класики й сучасної літератури, що, в свою чергу, піднесе «планку художності» і, врешті-решт, встановить атмосферу здорової літературної конкуренції, а не кон'юнктурного протегування. -
Влада офіційно звинуватила неокласиків в антипролетарських настроях.
Червневий пленум ЦК КП(б)У 1926 року дав прямі директивні вказівки щодо політичної оцінки неокласиків; фактично ця постанова означала заборону літературної та критичної діяльності Зерова. Для нього лишалася тільки одна ділянка — історико-літературні студії. Саме на цьому Зеров і зосередився наприкінці 1920-х років. -
Звільнення з університету
Він втратив останнє матеріальне опертя й був змушений шукати будь-яку працю або залишити Україну. -
Смерть 10-річного сина від скарлатини
Після цієї трагедії, Микола Зеров переїжджає до Москви. -
Арешт
У ніч із 27 на 28 квітня 1935 року Зерова було заарештовано під Москвою на станції Пушкіне. 20 травня його доправлено до Києва для слідства. Зерова звинуватили в керівництві контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією. -
М. Зеров «розколовся»
«Я признаю себе винним у тому, що приблизно з 1930 року належав до керівного складу контрреволюційної націоналістичної організації, куди також входили Рильський і Лебідь».
На першому допиті він заявив однозначно: «До ніякої контрреволюційної діяльності я не причетний, а отже, співучасників назвати не можу». Під час обшуку в нього вилучають 2 книжки:«Політика» з дарчим написом «терориста» Григорія Косинки та «Чорна Рада» Куліша.
Це були єдині докази існування терористичної організації. -
Заслання
Наприкінці зими Зерова та засуджених з ним за тією ж справою відправлено до Карелії за маршрутом: «Ведмежа Гора-Кем-Соловки». В пункт призначення вони прибули у червні 1936 року. Як згадували ув'язнені, спершу режим у таборі був «ліберальним». За станом здоров'я М. Зеров не міг працювати лісорубом і тому прибирав кімнати господарської служби. Після закінчення роботи, у комірчині сторожа міг займатися перекладами та історико-літературними студіями. -
Period: to
Суд
Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1 лютого — 4 лютого 1936 року без участі звинувачених й захисту розглянув судову справу № 0019 — 1936; М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією і згідно з тодішніми статтями кримінального кодексу УРСР трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією приналежного йому майна. -
Особлива трійка НКВС по Ленінградській області перерозглядає справу «Зерова та ін.»
Миколу Зерова засуджено до розстрілу. -
Розстріл
Це відбулося у селищі Сандармох 3 листопада 1937 року. З документів відомо, що Миколу Зерова застрелив капітан держбезпеки Міхаїл Матвєєв. -
Скасування вироку
Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу від 1-4 лютого 1936 р. і постанова особливої трійки НКВС від 9 жовтня 1937 року скасовані, справу припинено «за відсутністю складу злочину».
Співробітника НКВС Федора Овчинникова, який розслідував справу Зерова,засуджено за порушення соцзаконності , а іншого співробітника, що фальсифікував матеріали справи, звільнено з органів держбезпеки, за дії, що дискредитують звання офіцера.