-
Іван Білик сприяв розвиткові письменницького таланту Панаса Мирного. Перша світова війна зумовила розшуки жандармерією по всій Полтавщині неблагонадійного російського підданого Рудгана. Йшлося про Панаса Рудченка, чиї листи до Львова з творчих питань у роки війни були розцінені як ворожа діяльність. Міфічного Рудгана так і не було знайдено.
-
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко; 1 (13) травня 1849, Миргород — 28 січня 1920, Полтава) — український прозаїк та драматург. Народився у м.Миргород, Полтава.
Батько - Яків Григорович - Канцелярист, потім бухгалтер у повітовому казначействі, а з 1857 р. - повітовий казнчей у Гадячі. Мати Тетяна Іванівна, дочка миргородського дрібного чиновника Гординського, прищеплювала своїм дітям любов до української мови й народної пісні. -
Кілька років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі. Навчався гарно, мав багато похвальних листів.
-
Чиновницька служба Рудченка почалася 1863 року в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування у Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності.
-
Працював чиновником 57 років, дослужився до чину цивільного генерала - дійсного статського радника. Отримав нагороду від уряду.
-
Серпень 1872 в журналі "Правда" - вірш "Україна"
-
Листопад і грудень 1872 - оповідання "Лихий попутав"
-
Почав працювати над п'єсою "Лимерівна" 1892 ("Зоря")
-
Нарис - "Подоріжжя од Полтави до Гадячого", повість "П'яниця"
-
Письменник-реаліст; майстер психологічного аналізу (досліджував умови й чинники формування людини як особистості); його герої – представники різних соціальних верств: селяни, поміщики, міщани й інтелігенція;
Головний герой – народ (найбідніше й найбільш пригноблене населення); глибоке знання економічних і суспільних відносин, побуту, психології людей; широке відображенням суспільного й особистого життя персонажів (художня енциклопедія українського села ІІ пол. ХІХ ст.). -
Нарис : « Подоріжжя од Полтави до Гадячого»
Оповідання: «Морозенко», «Дурниця», «Пригода з «Кобзарем»
Новели: «Лови», «Серед степів», «Сон»
Казка: « Казка про Правду й Кривду»
Вірш: «Україна»
Повісті: «Лихий попутав», «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне» Романи : «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»
П'єси: «Лимерівна», «Перемудрив», «Спокуса» Переклади: «Пісня про Гайявату » Г.Лонгфелло, «Король Лір» В.Шекспіра та ін. -
Академік Білецький вирізняє три групи:
Соціально-психологічні твори з народного життя (« Хіба ревуть воли, як ясла повні ?», « Повія »)
Про життя української інтелігенції (« П’яниця », « Лихі люди ») Тема «батьків і дітей » (« Як ведеться, так і живеться »). -
1874 у зб. "Чумацькі народні пісні" І.Рудченка вийшло кілька пісень у записах Панаса Мирного.
-
"Дума про військо Ігореве" - переспів українською мовою "Слова про похід Ігорів..."
-
Повість "Лихі люди" (Женева - 1877), роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?".
-
Роман "Повія"
-
Одружився із Олександрою Михайлівною Шейдеман, мав троє синів.
-
Знав напам'ять багато віршів Кобзаря. Т.Шевченко - взірець поета-борця, полум'яного потріота своєї батьківщини. Враження від "Кобзаря" і роль книги в суспільстві висвітлив у оповіданні "Пригода з "Кобзарем"
-
Трагічні події.
На початку 20 ст. пішов брат Іван, а з годом і мати, на війні загинув старший син Віктор, відійшли у вічність найближчі друзі й літературні побратими - М. Старицький, Б. Грінченко, І. Карпенко-Карий, М. Коцюбинський, Леся Українка. -
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року, через хворобу (інсульт). В особовій справі вперше за 57 років бездоганної роботи з'явився запис, у якому йшлося про виключення його з числа службовців у зв'язку із смертю.